…Гра почалася. Пісочний 45-хвилинний годинник весело сипав піщинки на дно. «Карпати» активно „пресували” остравський «Банік». У чехів не виходило нічого - байдуже, що вони приїхали до Туреччини „свіжими” і вже встигли перемогти іншого суперника «Карпат» - чемпіона Латвії «Вентспілс». Час сплинув, і пісочний годинник перевернувся. Утім, як і з ніг на голову перевернулася гра...

За таким сценарієм відбувався заключний матч «Карпат» у Туреччині. Що тут говорити, суперник, чеський „Банік”, був чи не найсильніший з-поміж усіх, з ким до цього грали «зелено-білі». Про матчі проти польських «Ґурніка» та «Відзева» ми розповідали в попередньому номері. Тепер черга «Жетису», «Вентспілса» та «Баніка».

Особливості турецького суддівства

Хоча спаринг проти команди казахського чемпіонату не був запланованим, на трибунах можна було зустріти кількох відомих людей. Серед них – тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний, який, судячи зі всього, спостерігав за Ярославом Свораком, потенційним новачком „зелено-білих”. Отже, на перший тайм «Карпати» вийшли у такому складі: Мартищук – Сагайдак, Процик, Тимчишин – Сворак, Женюх, Голодюк, Бобилєв, Ткачук, Мартинюк – Платон.

Олександр Іщенко вирішив перевірити ще одну тактичну схему з трьома захисниками і одним форвардом: 1-3-6-1. Відразу четверо гравців грали за схемою «ромб» у центрі, Сворак та Мартинюк розташувалися по флангах, на вістрі діяв Платон. «Карпатам» вдалось забити швидкий гол: Бобилєв грамотно оцінив ситуацію, побачив ривок Платона і сильно прострілив у бік воріт. Руслан одним дотиком поклав воротаря казахів, і з кута штрафного пробив у порожні ворота.

«Зелено-білі» мали забивати ще. Після порушення правил за метр від штрафного красиво пробивав Бобилєв, але м’яч пролетів над хрестовиною. „Важливу” роль у цій грі відігравав турецький арбітр. Не відомо, коли він судив востаннє, бо ледве пересувався по полю. Він здебільшого стояв у центральному колі і зберігав олімпійський спокій - навіть тоді, коли казахський футболіст жорстоко „скосив” Голодюка. Будь-який інший рефері без вагань показав би червону картку порушнику, турок же ледь доплентався до місця події і пошкандибав назад. Не побачив він і порушення в штрафному, коли збивали Платона. Казахи нічим особливим похвалитися не могли – вони намагалися відбивати атаки «Карпат» і робити натяки на контратаки.

У другому таймі замість Голодюка і Ткачука вийшли Батіста і Рікановіч. Біля воріт «Жетису» ставало щораз небезпечніше, але м’яч вперто не летів у ворота. Під кінець матчу гравці «Жетису» і зовсім здали позиції, відбиваючи м’яча, куди попало.

Олександр Іщенко знову випустив на поле Ткачука, Лапка та Сворака. Атакувати ставало щораз важче через слабке освітлення на стадіоні – м’ячі просто губилися у напівтемряві. Та й сам газон поля бажав кращого – якщо біля воріт та по флангах зеленіла трава, то в центрі поля її майже не було. Гра так і закінчилася перемогою «Карпат».

«Зелено-білі» проти «синьо-жовтих»

До наступного матчу проти латвійського „Вентспілса” готувалася вже „основа” «Карпат». Суперник був теж не слабкий: як-не-як – чемпіон своєї країни, майбутній учасник Ліги чемпіонів. Сам клуб був заснований порівняно недавно – у 1997 році. У 2003 році „Вентспілс” вперше виграв Кубок Латвії, наступні два роки цей почесний трофей також діставався „синьо-жовтим”. І лише головна ціль – золоті медалі чемпіонату Латвії – довго їм не підкорялися. Врешті-решт, у 2006 році ФК „Вентспілс” таки стає чемпіоном Латвії. Цікаво, що до цього трофею „Вентспілс” привів український тренер Роман Григорчук. Він народився в Коломиї і пограв не лише в Україні, а й у Польщі, Австрії та Росії. В 1998 році Роман Григорчук приїхав до Латвії, де почав грати за «Дінабург». А через два роки він уже очолив цю команду. Після 5-річної роботи з цим клубом, Григорчук став головним тренером „Вентспілса”.

Цікаво, що тренери «Вентспілса» та «Карпат» добре знають один одного. Перед грою Олександр Іщенко розповідав, що вони колись грали один проти одного. Коли команда приїхала на стадіон, тренер «Карпат» дочекався приїзду «Вентспілса» і привітався з Романом Григорчуком. Тренери довго стояли на бровці поля і щось обговорювали, згодом до них приєднався генеральний директор «Венспілса», який народився у Львові.

«Карпати» вийшли на матч практично бойовим складом: Налєпа - Федорів, Іщенко, Петрівський, Пшеничних - Ґодвін, Шмаков, Кобін, Сучков - Худоб`як, Фещук. На лаві запасних залишилися Мартищук, Лапко, Рікановіч, Батіста та Платон. З перших хвилин «зелено-білі» притисли латвійців до воріт. Уже в дебюті львів’яни могли забити гол-красень: ефектна атака вдалася після чотирьохходівки Кобін-Худоб’як-Кобін-Худоб’як. Останній навісив у центр штрафного, куди увірвався Сучков, і в стрибку пробив – м’яч пролетів за кілька сантиметрів від поперечини.

«Венспілс» почав огризатися. Навіс зі штрафного, удар головою – Налєпа усе контролював. На правому фланзі активно грає Кобін, хоч і часто грішить неточними передачами та невдалим прийомом м’яча. Хоча левова частка ударів по воротах належить саме йому. Василь пробивав після передач Петрівського та Сучкова. Був момент і в Худоб’яка, який пробивав після пасу Шмакова – знову неточно.

Другий тайм матчу розпочався з курйозного голу у ворота львів’ян. Виконуючи «карний», гравець "Вентспілса" послизнувся, м’яч за дивною траєкторією полетів у наш штрафний і від гравця латвійської команди залетів у ближній кут воріт Мацея Налєпи. Атака у відповідь мала теж закінчитися голом – Худоб’як видав ідеальну передачу на Батісту, який у перерві замінив Фещука, але бразилець пробив вище воріт. Наступний момент знову ж таки можна вписати у пасив бразильця – точна передача низом з флангу, Батіста опиняється сам перед воротами і б’є повз них.

Знову можна згадати і суддівство – як мінімум два пенальті потрібно було призначити за порушення з боку латвійців. У першому епізоді захисник буквально застрибнув Батісті на голову, коли той приймав м’яч, а в другому – брутально збив Худоб’яка. Суддя на це не відреагував.

Олександра Іщенка такий рахунок не влаштовував і він випустив Платона замість Шмакова. І Руслан долучився до голу – після боротьби на лінії штрафного м’яч відлетів до Худоб’яка, який, не роздумуючи, потужно пробив з 25 метрів. М’яч влучив у поперечину, упав на газон і відлетів у поле. Суддя гру не зупинив, аж поки не помітив бокового арбітра, який сигналив йому, що м’яч таки перетнув лінію воріт.

В останні хвилини гри карпатівці рвалися до воріт, прагнучи перемогти. Та голкіпер суперника „тягнув” практично все, що летіло в його ворота. Отже, матч закінчився внічию. Відразу після гри вдалося поспілкуватися з тренером латвійців, який похвалив обидві команди: «Мені дуже сподобалася гра львів’ян. Вона цікава і непередбачувана. Ви забили красивий гол і мали перемогти, адже створили значно більше гольових моментів».

Ця гра зацікавила багатьох футбольних фахівців. Зокрема, на трибунах можна було помітити головного тренера харківського «Металіста» Мирона Маркевича та його помічника Сергія Ковальця.

Базарний день

Перед матчем проти чеського «Баніка» у футболістів була нагода поїхати в місто. Анталья – одне з найстаріших міст світу, його заснували ще в 6 столітті до нашої ери. Правда, з того часу нічого не збереглося. Найдавніші пам’ятки датуються 2 століттям нашої ери.
До автобуса пішло небагато гравців: Налєпа, Лапко, Ґодвін, Батіста та Рікановіч. Приїхавши до центру, вони розділилися і зникли в нетрях міста. Через дві години хлопці з пакунками в руках повернулися до місця зустрічі. Мацей, наприклад, купив красиві черевики для свого сина Емельєна.

А вже наступного дня мала відбутися гра. Після ранкового тренування Олександр Іщенко оголосив склад на гру. Суперник львів’ян – дуже непроста команда. Для чеського футболу вона виховала відомих гравців, таких, як Павел Срнічек, Томаш Галашек, Томаш Ржепка, Марек Янкуловські та Мілан Барош.

Коли «Карпати» йшли на поле, з далеку почулися вигуки: «Єзус-Марія! Батіста?!». Бразилець обернувся – до нього бігли двоє гравців «Баніка». Як виявилося, вони разом з бразильцем грали в «Опаві» кілька років тому. А коли чехи виявили, що в «Карпатах» грає ще й їхній колишній одноклубник Сергій Пшеничних, то не могли натішитися.

Але про панібратство усі забули, тільки-но арбітр дав стартовий свисток. «Карпати» вийшли у такому складі: Налєпа – Пшеничних, Іщенко, Петрівський, Федорів – Кобін, Ґодвін, Сучков - Бобилєв, Худоб’як – Платон. Як і в грі проти «Жетиса» «зелено-білі» забили швидкий гол. Кобін відкрився на правому фланзі, отримав передачу з центру і прострілив паралельно до лінії воріт. Платон випередив захисників і головою пробив у ближній кут воріт. 1:0 - і Платон стає найкращим бомбардиром заключних зборів з трьома голами.

На трибуні, окрім чехів, заметушився тренер одного з найближчих суперників «Карпат» - Городов з криворізького «Кривбаса». На папері він схематично позначив розташування карпатівських футболістів і протягом матчу робив нотатки. Цікаво, що титульним спонсором «Баніка» є гігант сталеваріння «Міттал Стіл», який нещодавно придбав український „Криворіжсталь”.

Після голу Платона карпатівці мали ще кілька непоганих нагод збільшити рахунок, проте забити так і не вдалося. У цілому ж перший тайм пройшов під диктовку «зелено-білих». «Банік» час від часу контратакував, але Налєпа контролював гру, так само, як і пара центральних захисників. Петрівський встигав усюди, навіть підключатися до атак після розіграшу кутових. Встиг він одного разу навіть пробити головою – вище воріт.

Після перерви на полі залишився тільки Налєпа. Разом з ним у другому таймі грали Сагайдак, Процик, Шмаков, Лапко – Сворак, Женюх, Ткачук – Батіста, Рікановіч - Фещук. Мабуть, чехи, які складу не змінили, відчули, що це вже не та команда, яка не давала їм спокійно дихати у першому таймі. Вони понеслися вперед і за кілька хвилин рахунок зрівняли. Передачою з лівого флангу та непорозумінням карпатівських захисників скористався гравець «Баніка» і пробив головою у ліву „дев’ятку”. Відразу після цього смачний удар видав Батіста – низом з 30 метрів, але воротар перевів м’яча на кутовий.

А вже наступний кутовий біля карпатівських воріт змінив рахунок. Знову помилилися захисники, і чех безперешкодно розстріляв Налєпу. Власне, Мацей м’яча зловив, але, як показав суддя, вже за лінією воріт. А за 20 хвилин чехи провели показову контратаку і знову ж таки скористалися розгубленістю центральних захисників. Замість Ткачука, який разом з Женюхом багато помилявся в центрі поля, вийшов Мартинюк і відразу активно вступив у гру: обігравши на лівому фланзі трьох чехів, він вирізав м’яча на Фещука, але того випередив воротар. 3:1 – гра так і завершилася.

Наступного дня «Карпати» з Туреччини вирушили на Київ, а звідти - до Львова. Тепер «зелено-білі» готуватимуться до традиційної зустрічі з уболівальниками та першої гри в чемпіонаті України на заміській базі у Брюховичах.

Ростислав Ящишин, Анталья