До повного щастя бракувало пишних вусів, грузинського акценту, звання генєралісімуса чи бодай світлового меча.

Режисери про це, мабуть, теж зметикували і у сю ж мить засвітили софіти. Пам-па-ра-рам! Кабаре „Галактика” запалала, як на прем’єрі останніх „Звйоздних войн”. „Оскари, оскари”, – притишені слова номінантів, - „хочу оскара!” З темряви залу сотні відкритих гладких очей витріщалися у лівий куточок залу – там на столі височіли оскари для маленьких і великих, для відомих і не дуже, для заслужених і всіх інших.

Пам-па-ра-рам! Сьогодні Григорій Рахм... Михайлович постаралися! Гляньте на столи – вони тріщать від хавки. Їжте, щоб вам так за вухами тріщало. Подивіться, яке бухло, а які офіціантки... Сьогодні ми п’ємо, гуляємо, а далі робимо, що бісу в ребрі заманеться.

Пам-па-ра-рам! Вийшли дітки. Вроді підростаюче покоління львівського футболу. Почали підкидувати федераційні м’ячики. Куме, диви, диви, ото бідося, ото бідося, два рази на нозі не можуть набити... Салют, феєрверки, бенгальські вогні – наша федерація не така вже й бідна. Наскладала лаве на ЧП, можна відірватися по повній.

Пам-па-ра-рам! Ми сі дуже вибачеємо, свято сі трохи затянуло, наша апаратура, шляк би ї трафив, той во во. Ну, всьо нормально? Нормально!, – пузатий дядько гигочучи налив собі в гранчак водяри, - можете ше не починати, не дойшов до кандіцій, ги-ги.

Пам-па-ра-рам! Присвячуємо сей вечір єдиному і неповторному, вічному і незабуваємому, просто красівому мужчіні... УРА!!! Зал приглушили ляскання жирних долонь. Куме, треба хлопати, бо ж приза не дадуть. Шо жінці дома скажу? Напивсі до поросячого візгу, як завше, запиляє... А так хоч оскара покажу. Може змилостивиться і бутль самогону дістане. А мо’ й поросє заріже, ги-ги.

Пам-па-ра-рам! А зараз показ спортивних мод! Одна за одною почали виходити дівчатка в спідничках, топіках, штанятках... Куме, файна дівка, ги-ги, подиви он на ту во-во, курча, але ж файна дівка! Йолопе, та то хлоп вийшов, яка дівка?

Пам-па-ра-рам! Нагороджуємо самих найкращих футбольних людей. Куме, хто то, хто той вуйко? Відки я знаю? Зажди, ше наша черга не дойшла. Ми не в тій мінімації.. ги.. нумінації. То коли нам вже дадуть? Маю в кабінєті одне пусте місце, поставлю той кубок і буду сі милував ним, як отою дівкою. Але ж файна дівка була...

Пам-па-ра-рам! А тепер наша нова номінація! Оплески, оплески! Кубки переможцям вручає ВІН, єдиний і неповторний, ТОЙ, який зробив для нас це дійство... Ляскання жирних долонею гармонійно чергувалися з витиранням серветкою замадзьганого від сільодки рота.

Ба, знайомі усі лиця! Це ж „зелено-білий” бронєвічок з вічними революціонерами! Вони теж давляться, але на відміну від інших супер-пупер лауреятів не обільною жратвою, а со смєха. Як соратники самого Почесного, вони на такі дефіляди їздять ситими – себе показати, з решти поржати.

Пам-па-ра-рам! А зараз найбіліший, найсмачніший і найжирніший делікатез вечора: Заслужений журналіст України... ХЛОП-ХЛОП-ХЛОП... Дякую, дякую, ясновельможне паньство. Ви всі з нетерпінням чекаєте на мою палку промову. Мушу вам скоритися і зачитати дещицю своєї творчості зі своєї чудовенької збірочки. Гроші летять як час. Коти не їдять паперово-горохову ковбасу. Хтось присідає за вітром... Куме, шо то він чеше? Які коти, який вітер? Перепутав шось чи шо?

Пам-па-ра-рам! Дорогесенькі представники наших славних регіонів Львівщини! Запрошуємо вас отримати призи. З залу попленталися дядьки за омріяним кубком. Куме, га, куме, а де вуйки з Дрогобича, Рави-Руської, Стрия, Золочева і Комарно? Але ви, куме, бовдуре, хіба забули, шо сдох там вже той футбол?!

Пам-па-ра-рам! А зараз наш апофігей! Який же футбол без суддів? Мени ін блек - ваша черга. Зал потонув в оплесках. Куме, а чо вони хлопають? На стадіоні ж кричать, що суддя - пі...с! Куме, шо ти мелеш? Та подиви на їхні фамілії, а тепер подиви на фамілії тих, хто то всьо організував! Куме, та шо ти, напевно вони однофамільці!

Пам-па-ра-рам! А зараз нові номінації! Виходьте, панове, виходьте, не стісняйтеся. Подарків на всіх хватить. А за наші подарки, кому нада сказать „СПАСІБО”? Правильно! Ото давайте йому і скажемо: „СПАСІБО!” – заревів зал. Молодці. За то, шо ви були чемні ше один подарок – такий от симпатючнінький тортик. До зали вкотили футбольне поле. Куме, чур моя серединка. Там напевно вишенька є.

Пам-па-ра-рам! Ну, всьо, свято сі скінчило. Вам сподобалось? „ТАК!” – заревів зал, грізно помахуючи кубками. А тепер заспіваємо ЙОМУ многая і благая літа. „МНОГАЯ ЛІТА, МНОГАЯ ЛІТА, МНОГАЯ”...

На цій мажорній ноті закінчувалася гала-вистава „Лауреати футбольної Львівщини 2006”, що її організувала Федерація футболу Львівської області. Нові оскари вручатимуть „кращим з кращих” рівно за рік. Приходьте, поржемо разом.

Джерело: "Вголос"