Імідж – ніщо. Очки – все. За таким принципом грає у фейр-плей харківський „Металіст” Мирона Маркевича. Здоровий глузд – ніщо. Вказівка керівництва – все. За таким принципом грають у фейр-плей комітети Федерації футболу України. Всі неугодні програють, всі угодні – виграють. Федеративна республіка ФФУ, яка розташована в будинку на вулиці Лабораторній, 1 та в Будинку футболу, живе за своїми законами, які використовує у вигідних ситуаціях, вершить самосуд і думає, що на неї немає управи...

У романі Джека Лондона „Серця трьох” є подібний епізод. Головного героя Френка Моргана затримали панамські поліцейські за вбивство, якого він не вчинив. Суд відбувся наступного дня. Суддя навіть не слухав захист і відразу ж оголосив вирок: „Повісити!”. Нікого це не здивувало. Невже Україна перетворюється на „бананову республіку”? Коли представники органів найвищого футбольного правосуддя уподібнюються до їхнього символу – богині Феміди із зав’язаними очима. Лише на секунду вони встигають підглянути через пов’язку, щоб побачити, чи на правильний бік схилилися шальки терезів. Справедливість по-їхньому – це лишень ширма, за якою ховається упередженість та суб’єктивність.

Рожева мрія Григорія Суркіса - Євро-2012 в Україні - може накритися мідним тазом після того, як представники „Карпат” подадуть апеляцію в інстанцію, вищу за КДК чи АК. Спортивний суд в Лозанні вже не керуватиметься українським правосуддям. Але це вже буде скандал. Коли в самому серці УЄФА побачать, як виконують свої обов’язки українські судді, на чию користь приймаються спірні рішення, якого штибу професіонали засідають у Будинку футболу тощо. Мовчати про це – все одно, що бути співучасником і самому впихати український футбол у багно. Відмиватися доведеться дуже довго.

Здоров’я людини дорожче за якісь нещасні три очки. Як швидко усі забули Євгена Похлєбаєва. 11 років тому він, гравець київського „Динамо”, один з найяскравіших правих хавів початку незалежного українського футболу, відновлювався після операції на пахових кільцях. Перед грою за „Динамо–2” Євген не дуже добре почувався через звичайну застуду. Але вирішив грати, бо хотів якнайшвидше закріпитися в „основі”. Наступного після гри дня, в якій він навіть гол забив, Євген просто знепритомнів на вулиці. У лікарні поставили діагноз: герпесний енцефаліт (відмирання тканин організму зсередини). Його покинула дружина, він втратив пам’ять, ледь пересувався. А все тому, що не був повністю здоровим перед грою. І ще один сумний приклад. Ще до голосування Апеляційного комітету до Почесного президента „Карпат” Петра Димінського зателефонував з Будапешта Василь Рац – зірка українського футболу 80-их, ще один правий півзахисник. Він просто хотів морально підтримати свою колишню команду. Василь, чи Ласло, як його тепер звати, добре пам’ятає, чим може закінчитися навіть не серйозна інфекція, а звичайна застуда. У грудні, коли він уже підписав контракт з „Ференцварошем”, але ще грав за „Динамо”, чекав на таксі без шапки. Вночі усю ліву половину тіла паралізувало. Довелося майже два місяці лікуватися в госпіталі...

Ростислав Ящишин